Теорія лідерства - Grafologia

 Феномен лідерства  існує всюди, де є колективна діяльність та організація, тому що люба спільна діяльність має потребу в упорядкуванні поведінки членів цієї організації, у вироблені спільних цілей та визначенні шляхів і способів їх досягнення. Важливість феномена лідерства усвідомлювалася вже в глибокій древності. Не обійшов своєю увагою дане питання й З Фрейд. Походження лідерства він представляв наступним чином: первісною формою людського суспільства була юрба, над якою необмежено владарював "сильний самець" серед інших рівних між собою товаришів. Фрейд вважав, що тільки виняткові особи можуть змусити маси зайнятися корисною роботою та стверджував, що маси мають потребу в авторитеті лідера, аналогічному авторитету батька в сімействі

  Інший американський філософ С. Хук в монографії "Герой в історії" писав, що історія є творінням великих людей і тільки лідери можуть впливати на розвиток людства. Він писав, повторюючи тезис Фрейда, що культ героя виробляється з дитинства. Люди в масі ніколи не звільняються від залежності: спочатку залежать від батьків, потім від вчителів чи кого-небудь ще, хто дає відповідь на їх питання. Тому, продовжував він, юрба шукає вождя, який відігравав би в суспільстві роль, аналогічну ролі батька в сімействі.

  Питання визначення феномена лідерства до цих пір являється відкритим. Цей термін вже пробували обґрунтувати і з точки зору соціально - психологічних і з точки зору політичних аспектів, але до цього часу однозначного розуміння лідерства нема.

   Існує ряд визначень поняття лідерства і лідера:

- Лідерство - соціальні відносини домінування і підпорядкування в групі, організації, суспільстві, основані на здатності лідерів приймати рішення і робити вплив.

- Лідер - це такий член групи, який висувається в результаті взаємодії її членів або організує їх навколо себе при відповідності його норм і ціннісних орієнтацій з груповими і сприяє організації та управлінню цією групою при досягненні групових цілей.

- Лідер - член групи, який володіє необхідними організаторськими здібностями, займає центральне становище в структурі міжособистісних відносин і сприяє своїм прикладом, організацією та управлінням групою досягненню групових цілей найкращим чином.

- Лідер - член групи, за яким всі решту членів визнають право приймати найбільш відповідальні рішення, що зачіпають інтерес всієї групи і визначають спрямованість її діяльності.

   У всіх вище перелічених визначеннях акцент робиться на тому, що лідер робить вплив на інших членів групи, веде їх за собою, тобто феномен лідерства пробують пояснити через функцію лідера в групі.

   Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо його порівняти із власне управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації -- це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відносин з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, що її живлять. Лідерство як специфічний тип відносин управління ґрунтується більше на процесі соціального впливу, а точніше, взаємодії в організації. Цей процес являється набагато  складнішим, таким що вимагає високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власне управління лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відповідно відносини «начальник - підлеглий», властиві традиційному погляду на управління, заміняються відносинами «лідер - послідовник».

   Бути менеджером не означає автоматично вважатися лідером в організації, так як лідерству в значній мірі властива неформальна основа. Процес впливу через здібності й уміння або інші ресурси, необхідні людям, отримав назву неформального лідерства.

   Згідно концепції «рис» - особа повинна володіти певними властивостями, рисами, завдяки  яким вона висувається в лідери, а саме:

1. Креативність, здатність до творчого вирішення задач, високий  інтелект.

2. Здатність до стратегічного мислення.

  Лідер, беззаперечно, повинен чітко усвідомлювати, куди він веде свій народ. Таким чином, необхідність стратегії в управлінській діяльності безсумнівна.

3. Емоційна врівноваженість і стресостійкість.

4. Гнучкість поведінки в ситуаціях, що змінюються.

5. Товариськість, вміння спілкуватися, взаємодіяти з людьми.

6. Домінантність - вміння впливати на підлеглих.

   Лідерські характеристики розвиваються на основі вроджених фізіологічних і психологічних особливостей особи, однак визначальним фактором все-таки виступає соціальне оточення, поза яким неможливо отримати знання про лідерство, сформувати лідерські якості, уміння та навики.

  Типи лідерів в залежності від характеру діяльності (універсальний лідер, ситуативний лідер), її змісту (лідер-натхненник, лідер-виконавець, діловий лідер, емоційний лідер).

   В залежності від стилю керівництва виділяють стилі лідерства. Стиль лідерства - типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на ведених (підлеглих).  

    Стилі лідерства:

- авторитарний (жорсткі способи управління, не допущення будь-якої ініціативи і обговорення рішень, що приймаються і т. п.),

- демократичний (колегіальність, заохочення ініціативи і т. п.)

- анархічний (відмова від управління, усунення від керівництва і т. п.).

  При здійсненні управлінської діяльності необхідно опиратися на той або інший стиль лідерства (керівництва). При цьому оптимальний стиль лідерства - створення образу буде визначатися організаційною культурою самої команди та організації, до якої вона належить. З розвитком команди та зміною характеру задач, що вирішуються, стиль лідерства, щоб залишатися оптимальним, повинен змінюватися.

   По способу легітимації влади лідерів підрозділяють на:

- традиційних лідерів, якими звичайно являються вожді племен, монархи и т.д. Їх авторитет базується на традиції, звичаї;

- раціонально - легальних, або рутинних - це лідери, вибрані демократичним шляхом;

- харизматичних - лідерів, наділених, на думку мас, особливою благодаттю, видатними якостями, надзвичайною здатністю до керівництва.

   З точки зору  масштабності задач, що вирішуються виділяють:

1) побутовий тип лідерства (в шкільних, студентських групах, відпочинкових об’єднаннях, в сім’ї);

2) соціальний тип лідерства (на виробництві, в профспілковому русі, в різних товариствах: спортивних, творчих і т. д.);

3) політичний тип лідерства (державні, громадські діячі).