Вступ - Grafologia

     Біля витоків майже всіх соціальних рухів стояла меншість, яка впливала на більшість, а іноді і сама в кінці кінців ставала нею. „ Вся історія, - пише Ральф-Вальд Емерсон, філософ, один із найкрупніших мислителів США, письменник, поет, есеїст - є літопис могутності меншості, в тому числі меншості, яка складається з однієї людини ”.

     Достатньо згадати  абсолютно малочислену партію більшовиків, яка нав’язала свою волю більшості і в кінцевому результаті такою більшістю і стала. Або ж приклади Гітлера, Сталіна, Наполеона. Фактично саме вони одноосібно формували глобальні процеси в цілому світі.

    Цілком справедливою є теза про те, що історія-це, перш за все. не наука про речі або ідеї, а наука про людину, яка волею провидіння або електорату, а то й цілком випадково опинилася у вирі ключових історичних подій. У зв’язку з майже фатальною приреченістю України на постійні поразки постає необхідність  спробувати  зрозуміти( не звинувачувати) тих осіб, які в певні переломні моменти історії опинилися на ключових ролях та які визначали напрямки руху суспільства. Чи усвідомлювали вони куди ведуть націю, якщо так чи мали достатньо лідерських якостей, щоб втілювати своє бачення ситуації в життя ?

    Людина, яка претендує на головну посаду держави повинна як мінімум розуміти ступінь своєї відповідальності, а як максимум – оцінити свої можливості виконувати вказані обов’язки, але, на жаль, домінує бажання любою ціною сісти на престол, взяти в руки булаву, а там якось буде. Безумовно, що влада є інструментом лідерства і являється фактично єдиним засобом, яким володіє керівник для вирішення проблемних ситуацій. Як стверджує соціолог Роберт Бірстед, «влада стоїть за кожною організацією і підпирає її структуру. Без влади нема організації і нема порядку».  

     Однак  стверджувати, що влада і керівна посада являються найбільш діючими  і достатніми інструментами ефективного управління щонайменше недалекоглядно. Для того щоб така складна  організація як держава ефективно виконувала свої задачі, необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління і саме лідерство являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації та контролю, якщо немає ефективного керівництва.

   Очевидно, що для успішного керування країною психологічний тип  Президента (як особи) мусить містити лідерські якості. В ідеалі державу повинен очолювати прагматичний лідер.

      Але це в ідеалі… Реалії в нашій державі зовсім інші. Ми, як демократична держава легалізуємо главу держави шляхом виборів. На час виборів активізується певна група осіб(в телевізійних приймачах, на банерах, в газетах, тощо), які наполегливо переконують, що тільки він(вона) і ніхто інший знають і вміють як зробити всіх щасливими.

      Наше, в достатньо великій мірі наївне суспільство, радісно голосує за найбільш переконливого або зовнішньо привабливішого кандидата. Приблизно  через рік полуда спадає з очей, електорат шкрябає потилицю та починає люто ненавидіти того, за кого нещодавно проголосували. Через чотири роки цей сценарій повторюється. Для того,щоб робити правильний для себе вибір або не покладати даремних надій ми повинні знати про деякі "психологічні особливості" кандидата в лідери і психологічні характеристики такої публічної особи повинні бути предметом публічних обговорень.