Головне меню:
Оскільки критерієм істини, як відомо, являється практика, в самий раз застосувати запропоновану методику визначення соціотипу особи на ділі. З чого ж почати?Як вже згадувалося в попередніх статтях, в соціонічному співтоваристві на пострадянському просторі була введена в обіг система псевдонімів, коли тип називається прізвищем тої чи іншої знаменитої людини або літературного персонажу.Безумовно, вводячи систему псевдонімів, автори вважали кожного конкретного представник найбільш повним носієм характерних ознак, свого роду «еталоном типу». Було б гріхом не використати вказане: визначити по почерку соціотип, а потім порівняти з описом зовнішності та психологічних характеристик вказаної широко відомої особи в спогадах сучасників.Не слід бентежитися, коли побачите належність до одного і того ж соціотипу осіб, які у вашій уяві вважалися принципово різними. Доречно ще раз нагадати, що соціотип – це структура, каркас особи. Безліч різних людей одного і того ж типу, маючи велику подібність у зовнішності, манерах, особливостях мови і поведінки, не будуть подібні один на одного абсолютно у всьому. Кожна людина має свій інтелектуальний і культурний рівень, свої представлення про добре і зле, свій життєвий досвід, власні думки, почуття, звички, смак.Декілька зауважень для тих, хто захоче використати запропоновану методику на практиці:Для дослідження використовувати рукописний текст, виконаний скорописом. Текст, виконаний з наслідуванням друкованим буквам, має в силу особливості виконання значно більші кути нахилу почерку.Доцільно досліджувати почерк осіб, які знаходяться у віковому інтервалі 17 - 70 років.В силу високої варіаційності почерку у почеркознавстві використовується поняття «переважаюча форма рухів», «переважаюча протяжність рухів», тощо.При дослідження використовувати фактично наявні графологічні ознаки почерку. Наприклад, буквена транскрипція підпису, як правило, виключає наявність розчерку, але при цьому відсутність графологічної ознаки «рішучість» не виключає ймовірності того, що досліджувана особа такою являється.В більшості випадків дослідження проводилося по ряду рукописних текстів особи, тому допитливого читача не повинно бентежити кількісне не співпадіння певних ознак в графологічній розробці тексту та їх наявністю у представленому у вигляді ілюстрації фрагменті.