Грушевський - Grafologia

 

Для опису психологічного портрету М. Грушевського (та зрештою й усіх інших осіб) використовуються графологічні ознаки почерку та підпису, соціонічні ознаки типу і описи соціонічних типів( я віддаю перевагу описам В. Гуленко  та В. Стратієвської). Читачі мають змогу порівняти наскільки опис даного соціотипу  відповідає уявленням власне досліджуваної особи про себе та мемуарним спогадам про неї сучасників.

 

З листа М. Грушевського( мовою оригіналу):

 

«Что касается до пассивности моей натуры, то и с этим я соглашусь, только с оговоркою: я действительно, особенно в настоящее время, в силу происшедших во мне душевных перемен несколько лет тому назад, действительно не люблю борьбы, так как всякая борьба, решительные действия сопряжены обыкновенно с ответственностью (нравственною). А меня теперь тяготит всякого рода подобная ответственность сильно, и я предпочитаю такой способ действий, когда отвечаешь только за себя, когда действуешь отдельно, изолированно так сказать (это, конечно, вовсе не значит, чтобы моя деятельность не имела в виду целей общественных — совсем наоборот). Однако это не значит, чтобы я не был способен к преодолению препятствий и даже к борьбе, раз я чувствую себя обязанным к ней — только мне приходится тогда делать над собой усилие».

 

         «Работы много, если бы у суток было 60 часов вместо 24, то, пожалуй, оказалось бы кстати для меня. Тогда я мог бы управиться и с текущими работами, и работать в архиве для диссертации».

 

 

Д. Дорошенко: «Грушевський був тяжкий чоловік, мав необмежену амбіцію, не зносив нікого з визначних людей поруч з собою, оточував себе малими людьми, які вміли підхліблювати йому, що досить було, наприклад, в якійсь рецензії на його книгу не вповні її похвалити й вказати в найделікатнішій формі на її недостачі, щоб він це прийняв як образу для себе…»

 

Д. Дорошенко:

 

«…він начебто хотів показати, що він один розуміє «дух часу» і поспішає сепаруватись від тих, хто ніби нездібний був за тим духом поспішати».

 

О. Шульгин у своїх спогадах згадує про «скупість» та «незвичну амбітність» М. Грушевського, які йому дорікались.

 

 

Інтелектуальна характеристика

 

 

  Ступінь обдарованості, розвитку розумових здібностей та внутрішньої культури високий.

 

Творча людина, яка не задовольняється одним тільки пристосуванням до умов своєї діяльності, але і прагне внести в життя щось своє.

 

Стиль мислення  гуманітарний, що поєднує в собі здатність працювати з образами й емоціями, категоріями етики й естетики. Коло зацікавленості охоплює всі області знання про людину і суспільство, шляхи його розвитку, цінності і норми, світогляд і ідеали.

 

 

 

Характеристика емоційних якостей

 

 

М. Грушевський - це людина, яка жила в світі емоцій. Він чудово відчував енергетику й емоційну атмосферу і до того ж вміло нею маніпулював. Володів широким набором емоційних станів. Драматичні емоції швидко переходили у комічні або перепліталися з ними. Виразний в міміці, жестах, погляді, інтонаціях та інших емоційних сигналах.

 

Йому з труднощами давалася внутрішня рівновага, мав схильність надмірно драматизувати події. Переповнення негативними емоціями нерідко приводило до психічних зривів. Постійно загострював ситуацію, нагнітав емоційну напругу, тому близькому оточенню було важко винести його емоційний напір.

 

 

Стресостійкість:

 

 

стресонестійкий. Погано переносив стреси, особливо раптового характеру. Втягування в стресову смугу мало наслідками  важкі сумнів, що приводили в підсумку до внутрішнього надлому.

 

 

                                 Лідерські якості:

 

Політичний лідер з добрими ораторськими здібностями. Для людей цього типу характерне відчуття свого історичного призначення. Добре розумів характер епохи, відчував її лозунги і себе, як частину історичного процесу, носія та виразника його ідей.

 

Досконало володів повним арсеналом необхідних засобів впливу для того, щоб сформувати потрібну громадську думку, з допомогою якої задавав певний напрямок діям оточуючих його людей.

 

Створення формального або неформального угруповання в рамках вже існуючої системи, виявлення формального чи неформального лідера, зміщення існуючого лідера, переміщення ієрархічних шарів в системі, вивід із системи групи осіб, які являються перешкодою в його розстановці сил, - все це сфера його постійної діяльності.

 

Завжди знав, кого і за що можна і потрібно агітувати звинувачувати, засуджувати, "навішувати ярлики", шукати винуватих - все це не тільки форма його самовираження, але й спосіб створювати суспільний настрой, формувати суспільну думку.

 

.

 

Менеджерські якості

 

 

Вельми посередні. Завжди заздалегідь передбачав можливі розбіжності або навіть протиборство інтересів і відповідно до цього себе налаштовував, що аж ніяк не сприяло  процесу налагодження ділових контактів. Йому і важко і нудно було контролювати роботу підлеглих, важко тримати в порядку ділову документацію, важко виконувати рутинну, буденну роботу. Організація робочого процесу  навіть при докладанні значних зусиль  приносила  скромні результати.

 

Єдиним інструментом для підтримання виробничого процесу, яким він володів досконало,  - емоційний і адміністративний тиск.

 

Будучи заклопотаним своїм положенням і авторитетом керівника, вільно і легко маніпулював поведінкою підлеглих, уважно стежачи за тим, щоб його не "підсиділи". В результаті такого "керівництва" обговорення виробничих проблем постійно переходило із сфери ділової в сферу етичну, із області ділових відносин в область особистісних "розборок", де він почував себе зовсім вільно.

 

Остерігався наслідків взятої на себе відповідальності, тому намагався сформувати зручну громадську думку, ніж самому відкрито висловлюватися, і діяти у відповідності з "думкою більшості", а не самому приймати рішення з відповідальністю, що з нього витікає. До зустрічної ділової ініціативи відносився дуже насторожено, особливо, якщо вона ним особисто не санкціонована.

 

 

 

Вольові якості

 

 

Особливою напористістю, наполегливістю і великим вольовим потенціалом не володів, мав схильність до сумнівів і коливань. Видатними пробивними здібностями не відрізнявся. Прямому вольовому тиску не піддавався, але і протистояв йому з труднощами, оскільки це вимагало від нього занадто великого фізичного напруження. Ситуація із вказаними проблемами радикально змінюється при отриманні  великих повноважень в рамках певної соціальної системи. Влада для нього – засіб самоутвердження.

 

Усвідомлення власних повноважень його дуже надихало й активізувало, причому, чим  вище його становище в системі, тим більше можливостей він для себе бачив і мав  схильність зловживати своєю владою.

 

 

 

 

 

 

Ведучий стимул:

 

 

унікальність. Представників цієї групи приваблює незвичайність і перспективність задачі, її інтелектуальна складність, масштабні наслідки пропонованих проектів у випадку їх здійснення.

 

 

Риси характеру:

 

 

Відношення до інших людей:

 

З начальством і підлеглими поводився  "як положено"; з рівними - спілкувався на рівних і в етичному плані намагався проявити себе із найкращої сторони.

 

Дуже ревниво відносився до суперників, був надмірно образливий та злопам’ятний.

 

Комунікабельність

 

Не боявся відкрито проявляти свої симпатії та антипатії. Досить товариський в неформальних контактах. Спілкування розумів як обмін емоціями.

 

Особливості взаємодії з колегами:

 

Сприймав і визначав себе й інших людей в контексті середовища, що його формувало і, відповідно, відношення до іншої людини формував під впливом свого відношення до групи, до якої дана особа відноситься. Поважав систему ієрархій та поважав авторитети, визнані в цій системі.

 

Стиль спілкування:

 

у формі діалогу.

 

 

Відношення до справи:

 

Як самостійний виконавець завжди намагався виконувати свою роботу на високопрофесійному рівні, дуже переживав, якщо по об'єктивних причинах це не завжди вдавалося. Старався продумувати і пропрацьовувати найменші деталі. Особистість сформував в кропіткій праці, проявляючи при зайнятті цікавою роботою неабияку цілеспрямованість, працездатність та витривалість, свідченням чого являється  величезна наукова та літературна спадщина.

 

Не любив починати декілька справ зразу, найбільш відповідальну роботу намагався виконувати в умовах, що виключають всякі зовнішні перешкоди.

 

 

Відношення до себе:

 

Самооцінка:

 

значна переоцінка.

 

Відношення до критики:

 

Хворобливо збуджене: сприймав її як крах своїх ідеалів.

 

 

Відношення  до власності:

 

Організація побуту для М. Грушевського було не самим привабливим заняттям, спричиняла зайвий головний біль при більш ніж скромних результатах, тому при найменшій можливості  уникав буденності життя і побутових турбот.  В поводженні з фінансами дві крайності - від ощадливості(скупості) до марнотратства.